Позакласна робота

Презентація позакласного предметного заходу «Країно див!Далека мріє,зелена казко серед гір…» .Україна у творчості Олександра Олеся (до 135-річчя письменника).

Мета:поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Олександра Олеся,розвивати культуру мовлення,спілкування,творчі здібності,навики самостійної пошукової роботи, роботи в групах, естетичні смаки учнів, виховувати любов та повагу до українського слова, культури,народу.

Пісня»Чорний птах».Мультимедійна презентація «Життя і творчість Олександра Олеся».

Вірш. Мелодія пісні «Чари ночі».

В дитинстві ще…давно,давно колись

Я вибіг з хати в день майовий…

Шумів травою степ шовковий,

Сміявся день,пісні лились…

Весь Божий світ сміявсь,радів…

Раділо сонце,ниви,луки…

І я не виніс щастя-муки,

І задзвеніли в серці звуки,

І розітнувсь  мій перший спів…

Вірш

Зараз я покинув гори,

Кинув темний гірський ліс.

Сядь і слухай-скільки дивних

Я казок тобі приніс.

Слухай,слухай першу казку,

Всі слова її хватай…

На землі, під самим небом,

Розіславсь таємний край.

Там ідуть у небо гори

І спускаються в яри,

Там летять із гір потоки,

Обганяючи вітри.

Вічно там блукать хмари

І пасуться по траві,

І за всім їз гір високих

Стежать скелі вартові.

Годі,годі!

Казки я не докажу,

А з тобою краще в гори

Вгледіть казку побіжу.

 Казка «Грицеві курчата».

Жив собі Максим убогий

Коло річки,край села.

Крім дітей та жінки,в його

Тільки курочка була.

Нанесла вона яєчок.

Вже й Великдень  ос-ось-ось!

Хоч би кожному яєчком

Розговітись довелось!

 «Дев ятнадцять дам під квочку,

Дев ять буде для стола».

Писанки на диво вийшли!

Гриць слона намалював.

Слон звів вгору жовтий хобот

І на сині ноги встав.

Далі взявся за ведмедя.

Вуха білими зробив.

Тулуб синькою побарвив,

Дві ноги почервонив.

Далі діти малювали

Лева,тигра,борсука,

Не забули і овечки,

І лисиці,і вовка.

Бідна квочка так зраділа,

Мальовничим писанкам,

Що,сворушена,й не знала,

що казати діточкам.

Як вона змарніла,схудла!

Сама шкіра й кісточки…

Гола….Краще не дивіться

Ви на неї,діточки!

І коли почувся вранці

У шкарлупу перший стук,

Квочка наче підлетіла

Після довгих,довгих мук!

І ,щаслива вся,в повітрі

Враз спинилася вона…

Коли-зирк!Стоїть на спині…

Де*У кого*У слона!

Дійсно:вилупилось першим

Чудернацьке слоненя.

Не занадто ще велике…

Ну,як з доброго коня.

За верблюдом нявка-кицька,

Ось і зайчик,і борсук…

Метушаться вовк,лисиця,

Вже і жабка:стук та стук!

Спочатку вжахнулась квочка,

Ледве в безвість не втекла!

Та отямилася згодом

І квоктати почала.

Коли рев скотивсь поволі,

Громом в прірвах одлунав,

Скочив тигр,роззявив рота

І сказав в повітря:»Няв!»

І верблюд з трьома горбами

Вийшов з хліву,подививсь..

Щось було не до вподоби,

І він,плюнувши,скрививсь.

Правда,деяким звіряткам

І ніяково було:

В того ока не ставало,

в іншихзайве прибуло.

Той примушений скакати

Був лише на трьох ногах.

І дарма четверту ногу

Він шукав по всіх кутках.

Решта всі були здорові,

Раді зеленій траві…

Тільки слон не вліз у двері

І лишився у хліві.

А вкінці і він виходить

З жовтим хоботом у двір...

Тупа синіми ногами

І вгорі спиняє зір!

«Так це він*Зітру на порох»

З мене посміха робить*

Ноги синькою побарвить!*

Жовтий хобот причепить!*»

І трубу свою до Гриця

Простягає лютий слон…

Крикнув Гриць—і враз прокинувсь…

Був,на щастя,це лиш сон…….

Всі прокинулись від крику..

Хто кричав---ніхто не зна…

А в хліві куняє квочка…

Що то висидить вона!*

Вірш»Айстри».Музика.Танець.

Опівночі айстри в саду розцвіли…

Умились росою,вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать,

І в райдугу барвів життя убирать…

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові,про сонячні дні,-

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в януть,де вічна весна…

Так марили айстри в саду восени,

Так марили айстри і ждали весни…

А ранок стрівав їх холодним дощем,

І плакав десь вітер в саду під кущем……

І вгледіли айстри,що вколо—тюрма…

І вгледіли айстри,що жити дарма,-

схилились і вмерли…І тут,як на сміх,

засяяло сонце над трупами їх!...

Історія у творчості Олександра Олеся.«Княжа Україна»

Кобзар.

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що,нащадками забуте,

За водою попливло.

Танець.

Рано-вдосвіта на сході

Прокидавсь ясний Дажбог

І ходив-блукав до ночі

Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках

Волос пас овець гладких,

Грів їх вовною м якою,

Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,

По пустелі степовій

Бог Стрибог літав на крилах,

Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах

Вічно землю об їздив,

Часом плакав як дитина,

Часом сурмами будив.

В день ясний горіло сонце,

Нерухомо вітер спав,

Нерухомо в мертвій тиші

Степ незайманий стояв.

На лісах дрімучих,темних,

На незайманих степах

Спочивала Україна

В золотих,дитячих снах.

Оселялись цілим родом:

Що людина,як одна!*

Кревні люди—рід складали,

Кревні люди-племена.

Кожне плем я мало князя,

Князь судив,водив на бій,

Першим був він у відвазі

І у мудрості своїй.

Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там першим Кий з Хоривом,

Щек та Либідь-їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,

Огороджений з боків

Ровом,мурами,валами,

Київ виріс і розцвів.

І здавалось,Україна

Буде квітнути віки,

І здавалось,всі народи

Їй складатимуть вінки.

Княгиня Ольга.

Тихий,теплий літній ранок.

Сонце встало.Вітер спить.

Вийшла дівчина на річку,

Сіла в човен і сидить.

Чарівна сама,як ранок,

Задивилася на світ..

Білий шум на синіх хвилях,

На деревах білий цвіт.

Любо жити на сім світі,

Щастя любого ждучи.

Ах,коли б лише згадати

Сон,що снився уночі.

Дивний сон..якісь палати,

Лицар в зброї на коні.

Ліс такий страшний,таємний.

Поле…Море вдалині.

І замислилась красуня..

Згадка в серце їй вп ялась..

Нагло шелест…обернулась:

Перед нею-Ігор-князь.

На йому убрання просте,

Без оздоби,без відзнак,

Лук з залізними кінцями ,

Збоку стріли,сагайдак.

Привітався з нею Ігор

І сказав перевезти…

Загойдавсь на хвилях човен

І поволі став плисти.

І очей не звидить Ігор:

Що за дівчина-краса.

Заговорить:думка-сонце;

Очі-сині небеса.

Хто вона,чия і звідки,

Князь докладно розпитав,

А на другий день по неї

І сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміж

Проста дівчина з села,

І до смерті вірним другом

Князю Ігорю була.

Князь Ярослав.

Після ката Святополка,

Що замучив трьох братів,

Брат четвертий на престолі,

Ярослав розумний сів.

І усю свою увагу

Ярослав звернув на лад.

І небавом Україна

Зацвіла,як пишний сад.

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі,устрою,в судах.

Наш співець Боян великий,

Найславніший із співців,

Сплів йому вінок безсмертний

Із пісень безсмертних слів.

Пролетіли дні короткі…

Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав

І з любов ю проказав:

«Вас я ,діти,покидаю,

Й ду я в ліпшу сторону,

Але,діти,пам ятайте

Мою заповідь одну:

Не сваріться,жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода,наче вітер,

Все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,

Ви,державу зруйнувавши,

Подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,

І тинятиметесь всюди,

як вигнанці й жебраки».

Та недовго пам ятали

Діти мудрий заповіт,

А нащадки Ярослава

Осміяли на весь світ…..

  

 Вірш»Лебідь».Танець.

На болоті спала зграя лебедина.

Вічна ніч чорніла,і стояв туман…

Спало все навколо,тільки білий лебідь

Тихо-тихо сходив кров ю своїх ран.

І співав він пісню,пісню лебедину,

Про озера сині,про красу степів,

Про велике сонце,про вітри і хмари,

І далеконісся лебединий спів.

Кликав він проснутись,розгорнути крила,

Полетіти небом в золоті краї….

Тихо-мирно спала зграя лебедина,

І даремно лебідь звав,будив її.

І коли він вгледів,що брати не чують,

Що навік до себе прикував їх став,-

Закричав від муки,вдарився об камінь,

Зранив собі груди,крила поламав.

Орна ніч чорніла,не світало вранці,

Ввечері далекий захід не палав..

Тихо зграя спала,тихо плакав лебідь,

Тихо кров ю сходив,тихо умирав.

Аж колись уранці зашумілди  хвилі,

І громи заграли в сурми голосні,

Вирвалося сонце,осліпило очі,

Роздало навколо обрії ясні.

Стрепенулась зграя,закричала біла:

«Тут гниле повітря,тут вода гнила!.

А над нами сонце,небо,простір,воля!»-

І ганебно спати більше не змогла.

Зашуміла зграя піною по хвилях,

Зашуміла вітром…….ще раз!І—прощай!.

І летіла легко,наче біла хмара,

І кричала з неба про щасливий край.

Тихо,тихо сходив білий лебідь кров ю,

То,здавивши рани,крила рознімав…

І в знесилі бився…зграє лебедина!

Чи зто-небудь в небі лебедя згадав*!

 Вірші.

О принесіть як не надію,

То  крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну,так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!.

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогнян

Приснилося,що я вернувсь додому

Іду,дивлюсь:мій край,моя земля,

Сміються в сонці золотому

Річки,і села,і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде,

Я скрикну »Матінко!» до неї,

Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих слів потоки

І в них бринітимуть слова:

«Я ждала,ждала цілі роки

І в яла,сохла,як трава..»

І по сліду моєму - кров.

Я знов приїхав на чужину,

Покинувши свій любий край,

З слізьми оставив я Долину,

Сказавши їй вкінець:»Прощай!»

За день я цілу ніч не спав,

Ходив по степу між гаями,

я скрізь втаємну проблукав,

облитий  пишними чарами.

Безкраїй степ розливсь ,як море,

Далі високі,сині гори,

Потім блакитна неба даль

Далеко слалася ,мов шаль.

…Хоча б хвилину

Побуть хотілося в раю,

Та треба їхать на чужину,

Долину кинути свою,

Останєє сказать їй слово…

«Прощай!»Побачу,може,знову

Твій степ тернистий і хатки,

Квітками убрані садки.

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Той ім ям не вмре ніколи

В спогадах народу.

Хто поїв,як струмінь,край свій

І не згинув в морі,

Ой не раз того згадають

Влітку квіти-зорі.

Літній вечір…Гори в млі,

В золоті вершини….

А під ними ллється десь

Пісня України.

Гасне  вечір…Сон обняв

Гори і долини…

А між горами літа

Пісня України.

Пісня про Україну.



Вшанування пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 р.

У бібліотеці

Заходи з нагоди 100-річчя Івана Керницького

Літературні читання до ювілею Т.Г.Шевченка 

Відзначення річниці з дня перезахоронення  Т.Шевченка на Чернечій горі

                                                           
                                                     
                                                        Учнівські прикладні проекти